основний принцип

1. n

1) (тж R.) пол. радикал

2) мат. знак кореня (тж radical sign)

3) мат. корінь (числа)

4) хім. радикал

5) початок, основний принцип, основа (основ)

6) лінгв. корінь (слова)

2. adj

1) корінний, основний

2) повний; радикальний; фундаментальний

3) природний; одвічний; первісний

4) лінгв. кореневий

5) мат. що стосується кореня

6) мат. радикальний

7) бот. кореневий

8) пол. радикальний, лівий

9) (R.) який належить до радикалів, радикальний

* * *

1) коріння ( чого-небудь); початок, основний принцип; основа ( основ)

2) лiнгв. корінь ( слова)

3) xiм. радикал

4) мaт. радикал, корінь ( числа); знак кореня ( radical sign)

1) корінний, основний

2) повний, радикальний

3) природний, первісний, споконвічний

4) лiнгв. кореневий

5) мaт. який відноситься до кореня

6) бoт. кореневий

політ. радикал; ( Radical) член партії радикалів, радикал

політ. радикальний, лівий; ( Radical) який відноситься до партії радикалів, радикальний

1. n

1) корінь

2) коренеплід

3) окрема рослина; саджанець

4) основа, корінь (зуба тощо)

5) родоначальник, предок

6) (часто the root) причина, джерело

7) база, основа

8) бібл. нащадок, потомок

9) мат. корінь

10) грам. корінь

11) муз. основний тон акорду

12) тех. вершина (зварного шва)

13) тех. хвіст (лопаті турбіни)

14) ав. коренева частина (крила)

2. v

1) пускати коріння, укорінюватися (тж перен.)

2) впроваджувати, укорінювати

3) приковувати

4) рити землю рилом; підривати коріння (про свиней)

5) ритися; докопуватися; нишпорити

6) амер., розм. підтримувати, заохочувати, підбадьорювати

* * *

1) корінь

2) коренеплід

3) корінь, окрема рослина

4) основа, корінь

5) родоначальник, предок, корінь; рід, який дав багато відгалужень

6) ( часто the root) причина, джерело

7) база, основа

8) дiaл. нащадок

9) мaт. корінь; радикал

10) гpaм. корінь

11) мyз. основний тон акорду

12) тex. вершина ( зварного шва)

13) тex. хвіст ( лопатки турбіни); aв. комель ( лопаті повітряного гвинта); коренева частина ( крила)

1) пускати коріння; укорінюватися; саджати, висаджувати

2) впроваджувати; впроваджуватися; коренитися

3) приковувати

4) викорчовувати (root out, root up)

1) рити землю рилом ( про свиней)

2) ритися, нишпорити, шукати

1. n

1) остаточний результат; межа

2) основний принцип

2. adj

1) останній, остаточний

2) крайній, кінцевий

3) основний, первинний

4) найвіддаленіший

5) критичний

6) максимальний; граничний

7) лінгв. що припадає на останній склад слова (про наголос)

1) завершувати

2) (in) завершуватися (чимсь); мати результатом (щось)

* * *

1) остаточний, кінцевий

2) основний, первинний

3) найвіддаленіший

4) cпeц. критичний

5) cпeц. максимальний

6) лiнгв. той, що падає на останній склад слова ( про наголос)

1) кінцевий, остаточний результат; межа

2) основний принцип

1) завершувати

2) (in) завершуватися (чим-н.); за результат мати

I n звич. pl основне правило, принцип, основи, засади

- fundamentals of a problem суть проблеми; основні аспекти проблеми

- to agree upon fundamentals домовлятися з основних питань

- to differ on fundamentals різнитися у поглядах з принципових питань

II adj основний, засадничий; корінний, докорінний; істотний; суттєвий

- fundamental change of circumstances докорінні зміни обставин

- fundamental condition основні умови

- fundamental difference корінна відмінність

- fundamental document основний документ

- fundamental human rights основні права людини

- fundamental issue основна проблема

- fundamental principle основний принцип

- fundamental realignment корінні зміни (співвідношення сил)

- fundamental rights основні права

- fundamental rules основні правила

- of fundamental importance першочергового значення

1. керівний; що керує/ контролює

2. головний, основний

- governing body керівний орган

- governing class панівний клас

- governing motive основний принцип/ мотив

- governing principle основний принцип/ мотив

1) юр. основний принцип

2) ущиплива мова

3) парча

* * *

1) юp. основний принцип

2) ущиплива мова, уїдливі зауваження

1. n

1) земля; поверхня землі; ґрунт

2) ділянка землі

3) pl сад; парк

4) pl ділянка землі навколо будинку

5) дно моря

6) спортивний майданчик

7) місцевість, область, район

8) полігон; аеродром; плац

9) фон, тло; ґрунтовка; фунт

10) підстава, мотив, причина

11) тема, предмет (розмови тощо)

12) pl осадок, гуща

13) недоїдки

14) фундамент

15) основний принцип

16) pl основи, зачатки

17) основоположна частина

18) ел. заземлення

19) театр. партер

20) текст. основа

2. adj

1) мелений, молотий; подрібнений

2) притертий; пришліфований

3. v

1) сісти на мілину

2) мор. примусити викинутися на берег

3) ав. приземлятися

4) примусити приземлитися

5) перешкоджати відривові від землі

6) класти (опускати) на землю

7) ґрунтувати (на чомусь), обґрунтовувати (чимсь)

8) навчати основ (предмета)

9) ел. заземлити

10) міздрити (шкіру)

11) буд. закласти основу (фундамент)

4. past і p.p. від grind

* * *

1) земля, поверхня землі; ґрунт, земля

2) ділянка землі; pl сад, парк, ділянка землі навколо будинку; майданчик, площадка; спортивний майданчик (тж. sports ground); football ground футбольне поле

3) місцевість, область, район; висота

4) фон; ґрунт, ґрунтовка; офортний лак; жив. план

5) підстава, причина, мотив

6) предмет, тема (розмови, дослідження)

7) pl осад, гуща; рідко залишки їжі

8) icт. фундамент; основний принцип; pl засади, начала, основи; основна, основоположна частина

9) миcл. нора

10) eл. заземлення

11) мyз. граунд, остинатний бас

1) наземний; який тримається низько над землею

2) аеродромний

1) сісти на мілину; посадити на мілину; мop. змусити викинутися на берег або приткнутися до берега

2) aв. приземлятися; змусити приземлитися; перешкоджати відриву від землі

3) класти, опускати на землю

4) базувати, обґрунтовувати

5) (in) навчати основам ( предмета)

6) eл. заземлювати

7) cпeц. ґрунтувати; міздрити ( шкіру)

8) бyд. покласти підмурок

9) відстороняти від польотів ( пілота); відчисляти з льотного складу; позбавляти прав водія; не дозволяти ( підліткові) водити автомобіль; відчисляти з флоту; не дозволяти виліт; не дозволяти старт ( космічного корабля)

1) мелений, товчений, подрібнений

2) матовий, матований

3) = ground-in

1) бот. жовтозілля

2) буд. лежень

3) основний принцип

* * *

1) = ground-sill I

2) основний принцип

ІСТОРІЯ ДІАЛЕКТИКИ - складова частина історії філософії. Найбільш розвинутою і цілком свідомою І.д. постає в європейській історії філософії. Діалектика відображає рухливий, динамічний спосіб життя. Тому навіть в Європі в застійні Середні віки вона відсутня і характеризує лише античність і Новий час Р. озвиток діалектики визначається розвитком філософії взагалі. Основних етапів останньої три: на першому переважає філософія пізнання, свідомості, розуму В. ін триває від античності до класичної нім. філософії включно. Відтоді починається другий етап - зближення духа з дійсністю, практичною позитивною діяльністю, на основі чого виникають позитивізм, марксизм, філософія життя В. 20-ті рр. XX ст. починається третій етап - філософії людини (філософська антропологія, екзистенціалізм, персоналізм тощо). На першому етапі бачимо дві всесвітньо-історичні форми діалектики - давньогрецьк. і нім. класичну. В першій наявні три її форми: стихійна натурфілософська діалектика (Геракліт, Піфагор, Емпедокл). Це - діалектика становлення, або діалектика мінливого, плинного світу явищ. Крайнім її виразом є релятивізм Кратила. Друга форма - діалектика як пошук істини засобом "питань - відповідей", маєвтика, діалог, звідки походить і сам термін "діалектика" (Сократ, сократичні діалоги Платона). Третя форма - логічна, або категоріальна діалектика як пізнання сутності речей (Платон, Аристотель, неоплатоніки Прокл, Порфирій, Ямвліх) Н. айбільш загальні здобутки античної діалектики - розкриття структури процесу становлення, єдності протилежностей, тріадичної будови світу. Перехідною є діалектика епохи Відродження (Кузанський, Бруно). Основний принцип тут - збіг протилежностей конечного і безконечного, мінімуму і максимуму (coinsidentia oppositorum). Цей принцип виник завдяки осмисленню досягнень математики, астрономії у поєднанні з протилежностями релігійного світогляду і з усвідомленням єдності земного і небесного світів. Специфіка нім. класичної філософії - в побудові систем діалектики, а не лише окремих ідей чи принципів, як було у попередників. Діалектика Канта викладена в його "Критиці чистого розуму" і концентрується у вченні про антиномії, суперечності, які позначають межі людського пізнання. Його діалектика негативна, це не теорія пізнання, а скоріше теорія незнання, його обмеженості. Позитивну діалектику розробив Фіхте в "Основах загального науковчення". Діалектика Фіхте - система суб'єкт-об'єктних відношень, одночасно пізнавальних і діяльнісних. Загальний зміст суб'єкта і об'єкта втілений у протилежних категоріях, об'єднання яких здійснюється за допомогою "синтетичного методу". Зовнішня форма методу подається структурою "тезис-антитезис-синтез". Поєднання змісту протилежних категорій робиться завдяки їх кількісній подільності. Шеллінг відкрив нову форму їх поєднання - взаємоперетворення протилежностей. Це був новий принцип діалектики, але загальної системи її він не створив. У філософії природи Шеллінг сформулював "всезагальний принцип полярності", а в філософії історії - діалектику свободи і необхідності, розбіжність цілей і результатів людської діяльності. Найбільш масштабна і глибока система діалектики втілена в "Науці логіки" Гегеля. Діалектика Гегеля - це філософська логіка, або система категорій, побудована діалектичним методом. Основні з них - буття, сутність, поняття. Рух категорій здійснюється від абстрактних до конкретних і виражає основні щаблі пізнання. Тому у вченні Гегеля має місце принцип єдності діалектики, логіки і теорії пізнання. Свою логіку Гегель будував як узагальнення всієї історії європейської філософії і на цій підставі розробив принцип співпадання історичного і логічного. Діалектика Гегеля завершує і нім. класичну, і всю попередню філософію, тобто весь етап філософії пізнання. На другому етапі наявні декілька різновидів діалектики: діалектика марксизму з основною ідеєю про непримиренність, антагонізм протилежніх класів, з яких один знищується в ході революції; цей принцип переглянутий "реформізмом" (Бернштейн, Каутський та ін.) і замінений принципом співробітництва класів в еволюції суспільства; ленінізм, який посилив в теорії і на практиці силу і гостроту антагонізму, спрямувавши його, в особі держави, проти всіх класів, усього народу. В практично-духовній сфері значною є діалектика К'єркегора, вчення про несумісність протилежних стадій життя особистості: естетичної (чуттєвої) і моральної та релігійної, по яких здійснюється сходження духовного світу людини. Звідси принцип діалектики К'єркегора "або-або" ("Entweder-oder" - один з основних його творів). Практично-духовний зміст має і трагічна діалектика Ліберта - про остаточну нерозв'язність антиномії існуючого і належного (ідеалу) в історичному процесі. Навпаки, в "діалектиці відмінностей" Кроче обмежує саме поняття протилежності, як різновид поняття відмінності. В межах "філософії людини" помітними є три концепції діалектики: екзистенціальна діалектика Сартра; негативна діалектика Горкгаймера і Адорно. Найновіша її форма розробляється в останні роки в межах філософії ноосфери. Її ядро складають глобальні протиріччя, а основна проблема - проблема існування людини на землі.

ДІАЛЕКТИЧНА ЛОГІКА - наука про філософське мислення, створена Гегелем і викладена ним у творі "Наука логіки" (1812 - 1816). Основний її принцип - тотожність мислення і буття. Ця тотожність не статична, збіг мислення з буттям розвивається, що визначає структуру Д. л. Вона складається з трьох розділів: вчення про буття, сутність і поняття. Дана послідовність відображає процес людського пізнання, яке починається з безпосередніх, зовнішніх властивостей речей - буття, потім заглиблюється в їхню сутність і, створивши поняття, перетворює їх на предмет дослідження. Через це Д. л. збігається з теорією пізнання В. ся Д. л. є системою філософських категорій, кожна з яких - певне визначення принципу, ланка його розгортання. Це стосується і першої з ланок - початку логіки, що фіксується збігом початку і принципу. Але принцип має і подальші категоріальні визначення. Тому вони не тотожні. Ця двоїстість синтезується в положенні: початок є найпростіша, найелементарніша форма принципу. Наступний логічний рух збагачує принцип новими визначеностями, а розходження його з принципом знімається принципом сходження від абстрактного до конкретного. Конкретне Гегель розумів як єдність багатоманітного або як єдність протилежностей. Одна категорія переходить в іншу, протилежну, і навпаки: виникає синтез, який є основою розгортання нових категорій. Оскільки протилежності не існують відокремлено одна від одної, то за допомогою принципу єдності протилежностей утворюється необхідний зв'язок логічних форм, і їх рух є внутрішньо закономірним. Послідовне розгортання єдності протилежностей здійснюється у вигляді принципу заперечення заперечення, за яким побудована вся система Д.л. Він виражає синтез полярних категорій, які нероздільні і в той же час негативні одна до одної. Оскільки загальна послідовність категорій відтворює загальний процес людського пізнання, діє принцип збігу логічного та історичного: в античній філософії основною була категорія буття, в Новий час - сутність, в нім. класичній, і особливо, в гегелівській, - поняття як основна форма діалектичного мислення. На кожному з трьох ступенів логічного процесу Гегель відкрив специфічну форму зв'язку категорій чи понять: у бутті - перехід, у сутності - співвідносність протилежних визначень - рефлексію (їх відображення одна в одній), в понятті - розвиток. Генетичну структуру буття утворюють три основні категорії: якість - кількість - міра. В ній діє закон переходу якісних змін в кількісні і навпаки. Мінливість буття дає змогу відкрити його постійну основу, субстрат. Оскільки речі з'являються й зникають, вони постають як явища, і через них мислення заглиблюється в сутність. Структура другої ступені теж потрійна: сутність - явище - дійсність Н. айбільш глибинним тут є закон діалектичної суперечності. Гегель сформулював положення, за яким всі речі в самих собі суперечливі, суперечність є корінь всякого руху і життєвості. Суперечність Гегель тлумачив як єдність протилежностей, які, отже, не мають самостійного значення. Вони - моменти, підпорядковані сторони чогось третього. Це третє - носій протилежностей, їхня основа. Гегель подає подвійний перехід від сутності до явища і навпаки. Тому вся друга книга його твору є логічним спростуванням агностицизму Канта, який цей перехід заперечував. Поняття - третій ступінь логічного процесу - становить єдність буття і сутності. Цим поняття в Д. л. відрізняється від його розуміння в традиційній логіці, в якій його визначали як відтворення лише суттєвих властивостей речей. Формою існування поняття Гегель вважав розвиток - розкриття й конкретизацію поняття. Стадіями такого розвитку постають суб'єктивне поняття, поняття об'єкту та їх єдність - ідея. До останньої Гегель відносив ідею пізнання, практичну ідею і їх єдність - абсолютну ідею, тому що саме поєднання пізнання і практичної діяльності є для людини найбільш глибоким, абсолютним знанням. Таким чином поєднуються логіка (наука про категорії як форми мислення), теорія пізнання (яка вивчає процес і ступені пізнання) і діалектика (яка утворює основні зв'язки категорій як логічних форм мислення і пізнання). У вітчизняній літературі проблемам Д. л. приділялась велика увага. Особливе значення мають праці Шинкарука, він відродив традицію дослідження нім. філософської класики в Україні і створив школу такого дослідження.

1) мyз. основний тон, тоніка

2) лейтмотив; основна думка, провідна ідея; основний принцип

1) муз. основний тон, тоніка

2) основна думка; провідна ідея; основний принцип; лейтмотив

1) мyз. основний тон, тоніка

2) лейтмотив; основна думка, провідна ідея; основний принцип

1) коріння ( чого-небудь); початок, основний принцип; основа ( основ)

2) лiнгв. корінь ( слова)

3) xiм. радикал

4) мaт. радикал, корінь ( числа); знак кореня ( radical sign)

1) корінний, основний

2) повний, радикальний

3) природний, первісний, споконвічний

4) лiнгв. кореневий

5) мaт. який відноситься до кореня

6) бoт. кореневий

політ. радикал; ( Radical) член партії радикалів, радикал

політ. радикальний, лівий; ( Radical) який відноситься до партії радикалів, радикальний

1) корінь

2) коренеплід

3) корінь, окрема рослина

4) основа, корінь

5) родоначальник, предок, корінь; рід, який дав багато відгалужень

6) ( часто the root) причина, джерело

7) база, основа

8) дiaл. нащадок

9) мaт. корінь; радикал

10) гpaм. корінь

11) мyз. основний тон акорду

12) тex. вершина ( зварного шва)

13) тex. хвіст ( лопатки турбіни); aв. комель ( лопаті повітряного гвинта); коренева частина ( крила)

1) пускати коріння; укорінюватися; саджати, висаджувати

2) впроваджувати; впроваджуватися; коренитися

3) приковувати

4) викорчовувати (root out, root up)

1) рити землю рилом ( про свиней)

2) ритися, нишпорити, шукати

1) остаточний, кінцевий

2) основний, первинний

3) найвіддаленіший

4) cпeц. критичний

5) cпeц. максимальний

6) лiнгв. той, що падає на останній склад слова ( про наголос)

1) кінцевий, остаточний результат; межа

2) основний принцип

1) завершувати

2) (in) завершуватися (чим-н.); за результат мати

1. основний, корінний

2. повний; радикальний; фундаментальний

3. радикальний, лівий

- radical change радикальні зміни

- R. Party партія радикалів

- radical principle основний принцип

- radical reform радикальна/ докорінна реформа

- radical solution радикальне рішення

- radical views радикальні погляди/ переконання

- to make radical changes in a scheme внести радикальні зміни у план; радикально змінити план

1) критерій; основний принцип; канон; правило

2) вухо, кільце дзвона

3) список творів (автора)

4) церк. канонік

5) рюш, яким оторочені короткі штани біля колін

* * *

1) правило, розпорядження; закон, канон

2) критерій; миcт., лiт. канон, сукупність художніх прийомів або естетичних правил даної епохи

3) лiт. канон, список творів, визнаних справді приналежними даному авторові

4) мyз. канон

5) пoлiгp. канон

6) цepк. канон, канонічне правило; список книг, визнаних як священне писання; церковний спів

7) цepк. устав ( чернечого ордена)

8) цepк. канонік, католицькі святці

9) = canon law ( the canon)

10) ера; подія, яка відкриває нову епоху

11) вухо ( дзвона)